22 січня 1918-го IV Універсал Української Центральної Ради проголосив самостійність Української Народної Республіки.

15 березня 1939-го на Закарпатті постала Карпатська Україна — і українці першими в тогочасній Європі зі зброєю захищали свою державу від агресорів.
Українська повстанська армія ще десять років після закінчення Другої світової війни продовжувала збройну боротьбу за незалежність.

Тому 1991 рік не був чистим аркушем. Він став моментом, коли прагнення століть нарешті втілилося в державу, яку підтримали 90,32 % виборців на всеукраїнському референдумі 1 грудня — у кожній області й у Криму. Уже наступного дня Україну визнали перші країни світу.

Цей фундамент витримав найжорсткішу перевірку. Після початку повномасштабного вторгнення росії — найбільшої війни в Європі за останні десятиліття — держава не розпалася. Працювали органи влади, лікарні, пошта, банки, енергетика, транспорт. Мільйони людей щодня виконували свою роботу: хтось на фронті, хтось у волонтерстві, хтось у тилу, сплачуючи податки й тримаючи економіку.

Обставини змінюються, але суть залишається незмінною: держава живе завдяки тим, хто щодня її тримає.

Тридцять п’ять років тому багатьом здавалося, що незалежність — зайвий ризик. Українці обрали інакше — і мали рацію.

З Днем Незалежності, Україно!